Представниця команди Олександра Удовіченка, заступниця міського голови Полтави розповіла про досвід професійного зростання та про те, що їй допомагає працювати

Тетяно Олегівно, загальновідомо, що людський характер починає формуватися ще в дитинстві. А як вплинули враження дитячих років на Вас?

Я «татова донька». Батько був офіцером, тому моє дитинство – це постійні переїзди з одного місця служби на інше. І не тільки колишнім Радянським Союзом – певний час ми жили в Угорщині. Все це нові враження, зустрічі з людьми. Побачила багато, могла порівнювати, як живуть там і тут. Мабуть, звідси моя відкритість до світу, розуміння, що він дає великі можливості. Їх обов’язково потрібно використати!

Батьківська любов поєднувалася з командирською вимогливістю, і я завжди намагалася довести йому, що гідна сподівань, що виправдаю надії. Почуття відповідальності за свої вчинки – це від нього.

Чи допомогли Вам уроки батька в професійному становленні?

Так, я завжди пам’ятала, що без впертості досягти успіхів неможливо. Мій професійний шлях, якщо подивитися збоку, складався послідовно. Однак усе це зусилля, зусилля, зусилля.

Я отримала економічну освіту, потім понад сім років керувала відділом корпоративних продажів потужної компанії. Це постійні контакти з людьми, відповідальні перемовини, контракти. Працювала з повною самовіддачею, інакше не вмію. Але при цьому ніколи не ставила родину на друге місце порівняно з роботою, ці дві частини мого життя однаково для мене важливі. Не уявляю себе без підтримки свого чоловіка і без турботи про доньку.

Коли Ви стали депутатом від «Рідного міста», як Вас сприйняли колеги-чоловіки?

Зізнаюся: до цього я часто мусила конкретними результатами доводити чоловічому оточенню, що чогось варта. І думаю, довела: тепер ніхто не скаже, що мої досягнення – результат протекції чи поблажливості.

Натомість, у «Рідному місті» я «освоїлася» без жодних труднощів. Я завжди відчуваю підтримку команди однопартійців, і сама готова прийти їм на допомогу, коли буде потрібно.

Скажу, що для мене велике значення має ставлення нашого лідера Олександра Васильовича Удовіченка. Він цінує людей, насамперед, за їх професійними й моральними якостями, за відданістю не особисто йому, а загальній справі. Олександр Васильович повірив у мене, і я цю довіру високо ціную. Мені не треба спеціально зайвий раз доводити, що жінка не гірше за чоловіків розбирається у проблемах, які раніше вважалися суто їх «спеціалізацією».

Що для Вас найважливіше в роботі?

Фаховість, послідовність, вміння брати на себе відповідальність. Не люблю, коли люди тільки плачуть, як, мовляв, важко жити, а самі не докладають найменшого зусилля, щоб змінити ситуацію. Не сприймаю тих, хто живе лише минулим, яким би гарним воно не було. Світ розвивається надто швидко, нас не чекатиме, тому досить уже топтатися на одному місці, втрачаючи можливості!

Ви – заступниця міського голови. Що входить до кола Ваших обов’язків? З чого складається Ваш робочий день?

Оскільки «Рідне місто» впроваджує в Полтаві нові підходи в усіх сферах, то не виняток і та, за яку відповідаю я.  Це питання економічного та соціального розвитку, адміністративні послуги.

Ми поставили перед собою багато завдань, але виділю найголовніші. По-перше,  створити в місті сприятливий інвестиційний клімат. За два місяці до Полтави вже приїздило три іноземні делегації з масштабними пропозиціями, реалізація яких поповнить міський бюджет та забезпечить полтавців новими робочими місцями. Також на часі розширення діяльності Центру надання адміністративних послуг. Завдяки йому люди не бігають по кабінетах, збираючи численні довідки, а отримують їх швидко, як кажуть, «в одному вікні». Працюємо над тим, щоб Центр якісно обслуговував ще більшу кількість полтавців, усуваючи бюрократичну тяганину.

Вирішення таких важливих проблем потребує повної самовіддачі. Робочий день починаю о восьмій, закінчую пізнього вечора. Намагаюся не пропустити кожної дрібниці, відреагувати на всі людські звернення, допомогти тим, хто цього справді потребує. Звикла працювати так сама, на такий ритм націлюю й своїх підлеглих.

Що б Ви побажали нашим читачкам напередодні жіночого свята?

У кожної з нас своя історія. Іноді буває важко, але потрібно вірити в свої сили і йти далі. Бажаю всім нам витривалості й розуміння!