_________

Член команди «Рідне місто»,  депутат обласної ради

___________

НАЙЦІННІШЕ – СВОБОДА!

Микола Іванович Андрієнко нізащо не захотів перейменовувати сільськогосподарський кооператив «Радянський», який очолює ось уже кілька десятиліть. Село Радянське Кобеляцького району дістало назву Придніпрянське – то й досить! А його сільгоспкооператив знають не тільки у всій Україні, а й за її краєм – і в Нідерландах, і в Німеччині, і в Сполучених Штатах Америки, і в Росії, і в Казахстані.  «Радянський» – це бренд!» – каже Микола Іванович. А ще до цього слова в Андрієнка особливе ставлення – не пов’язане з країною, якої вже немає: «радянське» – від «порада», «радитися», «ради» як уособлення влади, що дуже близьке Миколі Івановичу.

Саме звідси все почалося – тут, на хуторі Карпенки, біля Радянського,  народився 1954 року, тут засіяв першу ниву. Горохову. Однієї весни, коли Миколка Андрієнко навчався у 4 класі, одне з приміщень школи засипали горохом. «Ми тоді з хлопцями понабирали гороху в кишені, йдемо стежкою через поле зі школи і розкидаємо той горох направо і наліво, – розповідає Микола Іванович. – Побачив це голова колгоспу Василь Федорович Рудяга, думали, що буде сварити, але він, навпаки, підбадьорив, мовляв, ми не розкидали горох, а сіяли. Мені так і сказав: «Значить, будеш   сіяти  на  цій  землі».

Микола Андрієнко вивчився на агронома, закінчив із червоним дипломом Полтавський сільськогосподарський інститут, а його товариші стали механізаторами. Василя Рудягу згадує постійно, як і голову колгоспу в селі Попівка Зіньківського району Івана Манченка, де проходив виробничу практику, – за невтомну працю та професійну й життєву мудрість, як і  голову колгоспу «Маяк  комунізму» Кобеляцького  району Анатолія  Фірсовича Каливушку, де в 1974 році розпочав трудову діяльність. «Мене ніколи ні в чому не обмежували, – каже Микола Іванович. – А для мене головне в житті – свобода! Я ніколи нічого не роблю за гроші, а тільки те, що подобається.»

Може, саме нестримна вільнолюбна натура Миколи Андрієнка і зробила «Радянський» одним із найкращих господарств в Україні. На більше ніж 2,5 тисячі гектарах землі тут вирощують кукурудзу, горох, пшеницю, просо. Це основні культури, що дають насіння господарствам нашої країни і йдуть на експорт. Сіють також і гречку, й овес. Спеціалізуються на вирощуванні лікарських рослин. У тваринництві, на племінному заводі, розводять українську  червоно-рябу породу великої рогатої худоби, місцеву сокільську породу овець і орловських рисаків. «З дитинства люблю коней, – говорить Микола Іванович, – і голубів. Я не мисливець, не можу вбивати – постійно ганяю браконьєрів».

Микола Андрієнко пам’ятає кожен посівний сезон: коли було сухо, коли весна рання, якого числа почали сіяти ту чи іншу культуру, коли яка врожайність: «Як же можу не пам’ятати – я ж живу цим!»

І, звісно, «Радянський» не був би «Радянським», за словами Миколи Андрієнка, якби там не вирощували кавуни – це ж найпівденніша точка Полтавської області. На баштанах господарства з 1986 року не застосовують жодних засобів хімічної обробки. «Хочу, щоб наші люди кріпкими були, як наші прадіди», – каже Микола Іванович.

Турбота про людей – то не на словах. Від діда Михайла ще запам’ятав: не тримати зла, якщо людина в чомусь схибила – накажи, але й допоможи. За рахунок господарства у селі провели газ, зробили дороги з твердим покриттям. «Я намагаюся, щоб у наших людей зарплата хоч на гривню, а була більша, ніж в інших». До речі, за виплатою зарплати сільськогосподарський кооператив «Радянський» – серед лідерів у Полтавській області. Все це дає відповідь на запитання, чому вже стільки років поспіль Миколу Андрієнка обирають головою сільськогосподарського кооперативу.

Микола Андрієнко був депутатом районної ради, нині в нього вже друга каденція в обласній. Він депутат від партії «Рідне місто». «По-перше, я знаю голову партії Олександра Удовіченка, – пояснює свій політичний вибір Микола Іванович. – По-друге, у мене такі ж погляди, що сповідують у «Рідному місті», по-третє, свобода у нас – найцінніше, немає примусу, ми вільні у своїх діях».

В обласній раді Микола Андрієнко – член постійної комісії з аграрних питань і земельних відносин. Він знає, як працювати на землі, як її зберегти, що потрібно зробити, щоб і землі, і людям, які на ній працюють, було добре: «Для аграрників має бути просте оподаткування. Є земля – її й оподатковуйте. А ми платимо неймовірну кількість податків. Краще б вони йшли на розвиток господарств – і країна тоді була б успішнішою. За кордоном дотують кожен гектар землі, а в нас користуються тим, що є дешева робоча сила. Податки повинні бути прозорими і зрозумілими – тоді бюджет наповнюватиметься добре. Оце і є патріотизм!»