— Олександре Васильовичу, Сергій Каплін заявив, що партія «Рідне місто» заплатила депутату Тетяні Паутовій мільйон гривень за вихід із фракції «БПП «Солідарність»…

— Хотілося б пожартувати з вигадок таких фігурантів як Каплін та Шевченко, але для жінки ситуація обернулася зовсім не весело. В певний період Каплін позиціонував себе серйозним політиком. Але те, що відбувається із ним зараз — це криза жанру. Він обрав собі певні теми для огульної критики, щоб таким чином перебувати на слуху. Ви ж розумієте, що це гра на публіку, тому ми не коментуємо такі заяви. Ситуація з Тетяною Паутовою підтвердила, що такі політики, як Мамай чи Матковський у місцевому самоврядуванні просто самостверджуються, у даному випадку за рахунок інших людей. Допускаю, що всередині фракції «БПП «Солідарність» — не зовсім нормальні взаємовідносини. А з самою Тетяною Паутовою я не знайомий.

— Ви знайомі із її батьком, Олександром Паутовим.

— Зрозуміло, що я з ним знайомий, бо він 10 років очолював мерію Миргорода. Але це ні про що не говорить (усміхається. — Авт.). У мене була інформація, що вона працювала викладачем у Полтавському техуніверситеті. Але з’ясувалося, що вона там вже давно не працює. А щодо її позиції, то це не до нас. Вона зробила свій вибір свідомо, тому що, мабуть, їй стало нестерпно виконувати забаганки голови фракції.

— Добровільне складання повноважень членів міської ТВК від «БПП «Солідарність» та «Народного фронту» може свідчити про те, що відповідно Андрій Пісоцький та Валерій Головко певним чином підтримують Андрія Матковського…

— Я можу відповісти коротко — політична проституція нікуди не зникає. Тому, коли ви озвучуєте імена цих фігурантів, я можу знайти тільки такі тези. Вони 5 років намагалися робити із себе керівників області, керівників підрозділів політпартій. Проте життя показало, що, на превеликий жаль, ці люди не здатні до відповідальної роботи. Я пам’ятаю, як Андрій Пісоцький заявляв, що відкличе з міської ради Андрія Матковського, а з обласної — Ірину Степаненко, після подій в арці. Все це завершилось нічим, пшиком. Тому і зараз ці бігання — це намагання знайти якесь своє місце і показати, що вони продовжують щось вирішувати. Але вони програли. Тому або підіть, або знайдіть якусь чітку політичну позицію, щоб вас зрозуміли люди. Потрібно мати і совість, і мужність, щоб визнавати певні речі. Я вже не говорю про фракцію «БПП «Солідарність» у Полтавській міській раді. Вони купили франшизу, щоб зайти під цим прапором у міську раду. Завтра вони знайдуть якийсь інший бренд. Тільки чому від цього повинні страждати полтавці?

— До речі, є інформація, що Андрій Матковський може певним чином вкластися у проект «Слуги народу», щоб завести своїх людей у міську раду в 2020 році. Взагалі, як ви прогнозуєте майбутній склад міської ради?

— Ця інформація має під собою підґрунтя. І коли ставиш їм пряме запитання, то Андрій Матковський завжди відповідає, що політика — це змагання, спорт. Тому можна користуватися будь-якими методами, які не заборонені законом. Але навіщо такий, з дозволу сказати, спорт Полтаві? Про моральний бік взагалі мовчу.

Коли «Рідне місто» зайшло в міську раду, ми поставили завдання — спрацювати на результат, щоб люди побачили реальні речі. І всі ці коаліції це не самоціль, а необхідна умова для вирішення господарських питань. А те, що зараз відбувається… Ніхто не заважав Андрію Матковському, маючи 3 заступників, сфери освіти, медицини, будівництва, реалізувати хоч щось для міста. Але, напевно, в голові було інше. Він сам добровільно заявив, що виходить з коаліції, однак хотів залишити своїх людей у виконавчій владі. Тобто відповідальності нуль, а політичні бали заробляються. Це непорядно, як мінімум. Я вже не кажу про інші їх методи та форми. Бо там є багато речей, які не можна назвати цензурними словами. Тому маємо такий формат влади. Наразі готуємося до наступних виборів. З Києва лунають пропозиції зробити 100-відсоткову мажоритарку, але усі розуміють, що той, хто має ресурс, той і заходить в орган місцевого самоврядування. У «Слуги народу» такого ресурсу немає, тому усі хамелеони хочуть підняти цей партійний прапорець. Якщо не самі, то завести туди завербовану молодь. Бо народ дійсно зараз вірить новому президенту.

— Ви хочете сказати, що частина команди Петра Порошенка хоче стати частиною команди Володимира Зеленського?

— Саме так. Це видно неозброєним оком. І мова не тільки про «БПП».

— А ви не хочете підняти цей прапорець?

— Я впевнений, що люди слідкують за цією історією. Тому якщо Удовіченко візьме прапорець «Слуги народу» чи іншої відомої партії, то йому потрібно йти з політики та громадської діяльності. У нас своя, винятково місцева команда.

— Олександре Васильовичу, чи не здається вам, що усі конфлікти в коаліціях, які були створені у міській раді цієї каденції, це, грубо кажучи, «гризня» за фінансові потоки. І принципово це змінити не можна. Хіба що технічно — завести в раду одну партію і утворити там монобільшість, як у Верховній Раді.

— Ми уже мали країну з однією партією.

— Де не було жодних політичних конфліктів. 🙂

— Політика неможлива без конфліктів у принципі. Питання тільки в тому, зовнішні вони чи внутрішні. Як показує досвід, безмежна влада ніколи до добра не приводила. Саме тому це не той шлях, яким йде весь цивілізований світ.

— Але цей демократичний шлях, виходить, породжує конфлікти з фінансових питань.

— Так і є, а як ви хотіли? І цей шлях потрібно пройти, як пройшли інші країни. 28 років — це замалий відрізок часу, щоб знайти порозуміння в суспільстві, і щоб позбутися корупційних складових.

— У нас фракції голосують, якщо є згода профінансувати якусь її «тему», наприклад, підприємство, яке контролюється партією. А якщо згоди немає, то відсутні і голоси за щось інше. Це вже опозиційна фракція.

— Якщо якась політична сила ініціює щось корисне для міста, то це одна справа і не підтримати її було б неправильно. Інше питання, якщо присутня корупційна складова, яку вміло ховають різні наперсточники. Наприклад, фракція Андрія Матковського відповідала за блок будівництва і коли формувався бюджет на 2019 рік, то зібралися фракції, обговорювали як справедливо розділити кошти на потреби міста між різними сферами. «БПП» запропонували відремонтувати фонтан за 45 млн грн. Наша фракція не підтримала такий кошторис, тому через деякий час вони знизили до позначки 26 млн. Однак попередили, що якщо ми не підтримаємо і цей кошторис, то вони не будуть голосувати за питання ЖКГ, «Турботу» і таке інше. Так, наче у нас, окрім фонтану, інших проблем немає. Додам ще, їх проект реконструкції парку Незалежності — більше 60 млн грн. Я запитав, що це за проект? Таких грошей в бюджеті немає, це дурниці. Парк «Перемога» коштує 95 млн. Вулицю Соборності також потрібно робити, але там до 200 млн потрібно витратити. Зрозуміло, що поки для Полтави це непідйомна історія, тому її навіть починати не потрібно, щоб нас люди не проклинали, що ми усе там розриємо, а до ума не доведемо через фінансові складнощі. І що ж ми бачимо тепер? Після переходу в так звану опозицію, люди Матковського, неначе зграя собак, кинулись на сферу ЖКГ, за яку ми відповідаємо. Вже договорились до того, що Удовіченко є головним ініціатором і модератором фонтану перед стадіоном «Ворскла». Наперсточники — завжди наперсточники.

— Пам’ятаєте, вам пропонували зробити незалежний аудит діяльності виконкому. Можливо, дійсно, потрібно це зробити, щоб зняти багато запитань?

— А скільки він буде коштувати? Принципово я не проти, але це мільйони гривень. Щоб полтавці нам не сказали: на що витратили кошти, адже від аудиту нам краще жити не стало.

— У міських голів Полтави є певний стиль керування — збудувати певний пам’ятник собі самому за життя. Залишити такий собі дорогий слід в історії, але із функціональним призначенням для всього міста. Тут є й певний позитив.

— Коли особисте бажання залишити слід по собі збігається з потребами громади, то чому б ні? Є приклади в інших обласних центрах, наприклад, в Харкові. Чудовий парк ім. Горького пов’язують із іменем Геннадія Кернеса. Варто брати приклад.

— Звідси — наступне запитання. Які конкретні плани у «Рідного міста» на 2020 рік? Яким буде ваш слід в історії?

— Ми цілеспрямовано змінюємо саму систему. В першу чергу, приводимо до порядку напрям, за який безпосередньо відповідаємо. Але ми всі повинні розуміти, що за роки безгосподарності сферу ЖКГ довели до такого стану, що взятися за це може тільки камікадзе. Потрібно починати з базових речей. Дещо вже зроблено, але ще більше попереду. Наприклад, у Полтаві знищена система прибирання міста, той же МШЕД. І все тому, що минулий мер хотів заробляти на бюджетних грошах через підряди комерційним структурам. Відроджуючи і розвиваючи наші комунальні підприємства, ми будемо поступово відмовлятися від послуг підрядників, причому, у всіх сферах.

Будемо вирішувати проблеми житлового фонду, рухаючи тему створення ОСББ. Допоможемо людям у самоорганізації. Адже ми на генному рівні залишились у Радянському Союзі і думаємо, що держава має безкоштовно робити багато речей. Зрозуміло, що є велика кількість полтавців, які не здатні за свої кошти відремонтувати, наприклад, покрівлю. Тому потрібно знайти золоту середину, щоб під час перехідного періоду місто частково долучилось до вирішення цих проблем. А в перспективі вивільнені додаткові кошти підуть на дороги, тротуари, двори, освітлення, транспорт. У багатьох містах України такий підхід уже успішно діє.

Ці приклади є частиною стратегії, з якою «Рідне місто» піде на місцеві вибори. Звертаю вашу увагу, що ми почали її реалізовувати ще рік тому. Зупинити деградацію Полтави та почати у місті невідворотні зміни, щоб за наступних 5 років воно стало сучасним і комфортним — ось це й буде наш слід в історії.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»

Частина перша інтерв’ю

 Частина друга інтерв’ю