_____

Про це неодноразово говорили на презентації книги лідера політичної партії «Рідне місто» Олександра Удовіченка «Назустріч вітру», що відбулася днями.

Це — не мемуари, не автобіографія. Це — погляд на певні періоди свого життя. Погляд людини, досвід якої і її репутація дають право поділитися думками з іншими.

«Назустріч вітру» охоплює 30-річний період життя Олександра Удовіченка, нерозривно пов’язаний із історією Полтавського краю: лідер обласної комсомольської організації — у 80-ті, один із тих, хто розбудовував «ПриватБанк» — у 90-ті, очільник обласної державної адміністрації і обласної ради — вже з нового тисячоліття.

— Ідея написати книгу виникла під впливом кількох чинників, — розповідає автор. — Передусім я і мої однодумці пройшли певний життєвий шлях, хотілося розповісти про тих, із ким я разом ішов по життю. На цьому шляху також були люди, яких я називаю наставниками, які давали уроки життя. Я намагався зафіксувати події, що були, на мій погляд, важливими упродовж цих 30 років, і спробував дати їм оцінку. Адже з часів колишнього очільника області Федора Моргуна, книги якого відображають життя Полтавщини 70-80-х років, не було публіцистичного узагальнення цього періоду.

Книга написана просто, без зайвої естетики, але з житейською мудрістю і в основному про людей, які були і багато з яких залишаються поряд. Вони прийшли на презентацію, не всі, на жаль, бо карантинні вимоги не дозволяють нині масштабних заходів.

Серед них — ветеран органів виконавчої влади і місцевого самоврядування Борис Васильович Чичкало. Він подякував Олександру Удовіченку за книгу і сказав:

— Суть її така: з кожним, хто робить суспільну роботу, має бути команда. Поряд із Олександром Васильовичем постійно була команда однодумців, і результати її роботи були відчутними.

В’ячеслав Павлій — один із команди, який був поряд і в комсомолі, і в банківській справі, став другом. В’ячеслав Михайлович згадав момент, що не увійшов до спогадів:

— Одне із найбільших хвилювань у наших відносинах — тоді, як Олександр Васильович перший раз пішов на голову облдержадміністрації. Були побоювання, що випробування владою буде серйозним. Він із честю його витримав.

І про відповідальність:

— Найбільша відповідальність — за кінцевий результат. В Олександра Удовіченка ця відповідальність дуже висока. Організовуючи на Полтавщині «ПриватБанк», найпростіше, здавалося б, було набрати на роботу знайомих, друзів. Але Олександр Васильович створив кадрові комісії, ми відбирали на одне місце зі 120 осіб.

Така ж відповідальність позначилася й на підготовці книги: багато епізодів так і залишилися тільки в пам’яті. Про це розповів заслужений журналіст України Микола Ляпаненко — літературний редактор книги «Назустріч вітру».

— Багато про що не сказано, в цьому — увесь Удовіченко: небагатослівний, іноді суворий, такий, котрий тримає дистанцію. Але треба бачити, що за цим стоїть: нормальна, щира, розумна і добра людина. Одного разу в неспокійний час 2014 року я зайшов увечері в кабінет Олександра Удовіченка і став свідком такого вчинку. Високопоставлені люди сказали йому: «За 10 хвилин зачистити майдан». Удовіченко відповідає: «У цьому кабінеті розпорядження даю я». — «А що передати нагору?» — «Так і передайте».

Микола Ляпаненко знаходить іще одну суть книги: кожному воздасться за труди його.

А є ще: як не приспати совість, як не втратити гідність, як підніматися вгору і не падати, як залишитися людиною.

Цитата із книги «Назустріч вітру»: «Ось так оглянувся назад. Постояв. Подумав. Все зважив, проаналізував. Не соромно. Дивлюся вперед — не страшно. То що ж робити? Треба йти».

Олександр Удовіченко йде далі. І про це він теж говорить у книзі. Сказав і на презентації:

— Сьогодні потрібно донести до полтавців, що нам потрібна не політика: в раді мають бути депутати, які займаються розвитком міста, приймають конкретні господарські рішення, а не політичні, що роз’єднують людей. Партія «Рідне місто» буде йти на місцеві вибори, що відбудуться в жовтні, із конкретною програмою реформи благоустрою Полтави.

«Тож маємо жити і творити по-людському передусім у сімейному колі, у своїй рідній державі. Якщо у нас буде виходити на позитив, то й тут на державних обріях ми зможемо діяти позитивно. Усе ж просто, як Божий день. Важливо тільки не проспати жодного дня, бо важко наздогнати прогаяне».