_____
Верховна Рада підтримала постанову Кабінету Міністрів України про призначення місцевих виборів на 25 жовтня 2020 року. Тож  колесо передвиборчої кампанії можна вважати запущеним.

Депутат Лохвицької ОТГ від політичної партії «Рідне місто» Анатолій Заславець розмірковує про те, якою бачить роботу місцевих органів влади в нових умовах, які питання громади є основними для вирішення.

Про адміністративно-територіальну реформу

Адміністративно-територіальна реформа не зовсім схвально сприймається на місцях. Я особисто проти таких змін. Спочатку реформу потрібно було «відкатати» у визначених областях. Скажімо, ті ж укрупнення районів. Якби це прижилося і виявилося, що така модель краща, ніж була, то люди самі б обрали її. А сьогодні все робиться через коліно.

Протистояти цьому ми можемо лише в силу наших можливостей. Реформа вже нав’язана. Але з іншого боку, потрібно напрацьовувати алгоритм, як діяти в даній ситуації, щоб люди не залишилися напризволяще. Ми повинні запропонувати дієву перспективу, яка б влаштовувала жителів Лохвицького району.

У нас три об’єднані територіальні громади в районі: створені Сенчанська, Лохвицька і буде створено Заводську. Якби було дотримано державницької позиції на рівні району, то було б інакше. Так, Лохвицький район ліквідовують, його територію приєднують до Миргородського району. Це певним чином негативно позначиться на жителях. Район можна було б зберегти, створивши на його території одну ОТГ. В результаті збереглися б усі бюджетні підприємства, що обслуговують населення, комунікації, не потрібно було б вигадувати нічого нового.

До прикладу. До Лохвицької ОТГ приєднується 13 сільських рад, а до Заводської — дві. Я вважаю, що Заводська ОТГ проіснує одне скликання, вона фінансово не зможе функціонувати: всі розрахунки вказують на те, що вона не зможе «витягти» соціальну інфраструктуру, маючи такі надходження до бюджету. Але чомусь це не врахували. Дали згори завдання  створити ОТГ — і під козирок. А через п’ять років доведеться скорочувати структури, людей, які в них працюють тощо. Тобто якщо вибудовуємо іншу, нову модель адміністративного устрою, то така модель повинна бути обкатана, спрогнозована, в ній мають бути враховані ризики, передбачена  перспектива, а не так, як це робиться нині.

Перспективний план розвитку територіальної громади

Я і мої однодумці ув’язуємо теорію з практикою. Якщо до Лохвицької ОТГ входить 13 сільських рад, то яким є їх фінансування? Зазвичай за залишковим принципом. Тому нині необхідна координація між сільськими головами (а в майбутньому старостами) і головою ОТГ, можливо, ще й кандидатами в депутати місцевого рівня, щоб уже сьогодні створити й підписати перспективний план розвитку територіальної громади, врахувавши інтереси всіх сіл. На мою думку, ті кілька відсотків від їхніх надходжень, що йдуть у бюджет ОТГ, повинні залишатися на місцях. Бо інакше ми похоронимо села взагалі. У селах живуть люди і про них потрібно дбати. Який вплив матиме староста села на голову ОТГ, депутатський корпус? Ну, попросить щось на сесії. Так ось, потрібно, щоб реалізація питань кожного села була відображена у відповідній програмі.

Непопулярні, але необхідні рішення

Нині масово скорочується населення у периферійних районах. Так, у Лохвицькому районі кожного року жителів стає менше на тисячу. Кількість дітей теж скорочується. І ми сьогодні бачимо, що в сільській школі вчиться 24 дитини, а працює 18 педагогів. А це ж бюджетні кошти! Наприклад, на одну дитину в Лохвицькій гімназії на рік витрачають 20 тисяч гривень, а на дитину в сільській школі — 60 тисяч. Чи однаковий у них рівень знань? Звісно, що в гімназії набагато вищий.

Звісно, болісно закривати таку сільську школу. Проте тут потрібно так побудувати комунікаційні відносини з батьками, щоб вони зрозуміли: вигідніше дитині буде навчатися в іншій школі; її забезпечать шкільним автобусом, для неї створять групу продовженого дня, організують гуртки.

У нас в районі 3700 дітей. На таку кількість потрібно створити 6-7 базових шкіл, які й утримувати буде легше, й матеріальне забезпечення у них буде краще, і в дітей буде перспектива. І ось таку комунікацію з людьми повинна вибудовувати влада. А сьогодні ми чуємо: закриваємо школу, бо невигідно її утримувати. Це неправильно. Правильно — це робиться для блага дитини, щоб вона була конкурентною в майбутньому.

Кадрове питання — основне

Я свого часу,  після встановлення Незалежності України, був депутатом і міської, і районної ради. Порівнюючи із сьогоднішніми днями, скажу, що тоді депутатські комісії були дієвішими, депутатам не потрібно було пояснювати елементарні речі. За великим рахунком, після розвалу Радянського Союзу вихованням кадрів практично ніхто не займався.

Нині як? Перемогла одна політична сила — до управління прийшли її ставленики, потім інша перемогла — цих прогнали, поставили своїх. Немає послідовності. Оскільки державницької політики в цьому питанні немає, а кандидатів у депутати висувають партії, тому, на мій погляд, сьогодні кадровими питаннями повинні займатися політичні сили. Тож і зобов’язати їх треба на законодавчому рівні відповідати за підготовку управлінських кадрів.

«Рідне місто» якраз  і займається кадровим питанням. Якщо ми висуваємо кандидатів у депутати, то серед них ті, хто здатний приймати рішення і нести за них відповідальність. Наприклад, заступник директора з розвитку тваринництва великого сільськогосподарського підприємства, який розуміє, що тваринництво треба розвивати, а не вирізати худобу. Або є у нас директор школи, який знається професійно на питаннях освіти. Досвід господарників — козир партії «Рідне місто».

Йтиму в депутати Лохвицької ОТГ

Я народився і все життя (крім служби в армії) прожив у селі Свиридівка Лохвицького району. Це — моя батьківщина, я тут житиму й далі. Тому в мене два правила: зроби краще там, де ти живеш, і зроби так, щоб завтра не сказали, що ти негідник.