____

Життєві пріоритети депутата Щербанівської ОТГ від партії «Рідне місто» В’ячеслава Макаренка не відрізняються оригінальністю, але вони залишаються для нього непорушними увесь час:

— По-перше, найголовніше в моєму житті — це родина: дружина і двоє дітей. По-друге – суспільство, в якому живу. Зрозуміло, що іншого не буде, але те, що тебе оточує, хочеться зробити  кращим, наскільки це можливо. Якщо іноді не все виходить, але перед собою і своїми дітьми  не соромно: зробив усе, що міг.

Змінювати на краще соціум навколо себе В’ячеслав Макаренко розпочав із Полтавської обласної насіннєвої інспекції, куди прийшов працювати молодим спеціалістом після закінчення Полтавської  аграрної академії. Потім була Полтавська районна насіннєва інспекція, яку вже очолив. Працював начальником управління агропромислового розвитку Полтавської РДА, заступником голови Полтавської РДА, заступником директора ПП ім. Калашникова.

Ці роки поєднання управління з практикою дали безцінний досвід, який дозволив В’ячеславу Макаренку 2018 року стати депутатом новоствореної Щербанівської об’єднаної територіальної громади. І одночасно член команди «Рідне місто» погодився взятися за одну з найскладніших її сфер — очолив житлово-комунальне господарство ОТГ.

— Це складний напрям роботи, але головний у життєзабезпеченні громади, — говорить В’ячеслав Володимирович. —  Відразу зіткнувся з недовірою людей: мовляв, одні вже були, нічого не зробили. Я не кажу, що в мене виходить задовольнити всі запити громади, адже галузь житлово-комунального господарства — це бездонна прірва, яка весь час потребує фінансових і матеріальних вкладень. Але, на моє переконання, довіру можна заслужити конкретними справами, і я намагаюся це робити. Якщо ти зробив так, як хотіли люди, – це основне. Я розумію, що такі напрями, як медицина, освіта, культура потребують особливої уваги, їх першочергово потрібно фінансувати. І на момент створення Щербанівськї ОТГ вони були не в кращому стані. Але об’єднана громада все-таки значну увагу приділяє проблемам ЖКГ: вдалося придбати нову техніку, підняти заробітну плату людям, які працюють у цій сфері.

Наймасштабніший і найважчий проект, що вдалося реалізувати з часу створення Щербанівської ОТГ, — переведення на індивідуальне опалення села Розсошенці. Зініціював його голова громади, а за  втілення в  життя відповідав В’ячеслав Макаренко.

— Це була титанічна робота, під час якої траплялися різні непорозуміння і навіть саботаж, — розповідає він. — АТ «Полтавагаз» прогнозувало три роки робіт, а ми за пів року зуміли близько трьохсот квартир перевести на індивідуальне опалення. Згодом навіть ті, хто виявляв спротив, дякували, адже могли вже самі регулювати температурний режим у своїй квартирі й відповідно свої видатки.

Цього року карантинні обмеження спричинили недостатнє фінансування комунальної сфери, а також обмежили спілкування з людьми, тому проект не мав продовження, як планувалося. Проте, зазначає В’ячеслав Макаренко, продовжував  впорядковувати населені пункти громади: під його керівництвом відновили водопостачання по вулиці Пушкіна в Розсошенцях, якого там не було 20 років, у селах Великий і Малий Тростянець ліквідували стихійні звалища і на тому місці посадили ліс.

Не припинялася й депутатська діяльність. В’ячеслав Макаренко розповідає:

— Депутат — це робота з людьми, задоволення їхніх потреб і вирішення проблем. Так, на своєму окрузі в селі Щербані (колишньому радгоспі) мені вдалося добитися того, щоб заасфальтували шість дворів багатоквартирних будинків (цього не робили ще з радянських часів), вирізали посадку аварійних дерев, проклали 300 метрів нової каналізаційної мережі.

Головною проблемою Щербанівської ОТГ В’ячеслав Макаренко вважає те, що вона перетворюється на спальний район:

— У нас 15 населених пунктів, більше 16 тисяч населення, кількість якого продовжує зростати не за рахунок народжуваності, а за рахунок асиміляції приміських зон. Йде інтенсивна забудова нашої території багатоповерхівками. Люди, які їх заселяють, потребують послуг: дитячий садок, школа, благоустрій територій, дозвілля тощо. На це потрібно багато коштів. Звідки їх взяти? З магазинів? Цього недостатньо. А великого виробництва у нас немає. Так, у мікрорайоні «Садовий» проживає вже дві тисячі людей. Утримання дитячого садка, що на його території, вартує 12 мільйонів гривень на рік. А ці кошти повинні звідкись прийти. На мою думку, людина повинна сплачувати частину своїх податків у ту громаду, де живе. Таку практику застосовують у європейських країнах, зокрема в Польщі: до бюджету громади зараховується прибутковий податок.

Зрозуміло, що вирішення цього питання можливе на державному рівні, але громада може зініціювати його розгляд. Як і питання орендної плати за використання надр.

— Так географічно склалося, що на території нашої громади немає видобутку надр, тому плати за їх використання ми не отримуємо, – розповідає В’ячеслав Макаренко. – Втім я вважаю, що якийсь перерозподіл цієї плати повинен бути. Звісно, ті громади, де йде видобування надр, повинні отримати більше, але й таким, як ми, має теж дістатися якась частка, адже за Конституцією надра належать народу.

В’ячеслав Макаренко говорить, що не звик давати пустопорожні обіцянки, тому ні в комунальній сфері, ні в депутатській діяльності не береться за те, чого не може виконати. І, балотуючись до Щербанівської ОТГ на майбутніх місцевих виборах, обіцяє не змінювати своїх життєвих пріоритетів, серед яких — змінювати життя громади на краще.