Як то воно, майже все життя прожити на одному місці? І не за збігом обставин, не з примусу, а з доброї волі й навіть із великим бажанням?

Сергій Сушко зовсім не жалкує за тим, що ось уже майже шість десятків років живе там, де, як він каже, зарита його пуповина – в селі Сушки Козельщинського району. Відлучався з рідних Сушок на навчання до Полтавського сільськогосподарського інституту, на службу в армію та на комсомольську роботу до Козельщини. Але кожного разу повертав до батьківського дому і до роботи на землі (за фахом він агроном). Він завжди згадує слова одного керівника радянських часів: «Сергію, запам’ятай: нема такого бюро, щоб хлібороба з роботи зняло».

Команда — то сила. Є у Сергія Сушка фермерська команда. Своє господарство «Сушки» створив у 1998 році. Ще очолює асоціацію фермерів Козельщинського району. Вважає так:

— Поки є в селі фермери, люди, які тут виросли, поки воно й буде існувати.

Середні і малі господарники — це основа аграрної України. У Сушках, наприклад, 30 фермерів. На них тримається все село.

— У нас немає ніякого холдинга, ми самі господарюємо на своїй землі. Село від цього живе. Молодь залишається. Платимо непогані кошти за оренду паїв, — розповідає Сергій Сушко. — Безкоштовно обробляємо городи: боронуємо, сіємо, збираємо врожай. Різні свята організовуємо. Допомагаємо будинку культури. Ще ми підтримуємо школу. У 2017 році ставилося питання про її закриття. Фермери взяли на себе опалення школи, фактично зберегли її. Сьогодні вирішуємо, щоб на наступний рік залишилася хоча б початкова школа, щоб маленьким діткам не їздити далеко на навчання.

Багатолітній управлінський і аграрний досвід Сергій Сушко планує застосувати на депутатській ниві.

— Наш район сільськогосподарський, — говорить, — тут маса проблем: від доріг і до державної політики щодо села. Потрібно відстоювати питання, що стосуються жителів району: амбулаторії, школи тощо. Впливати на ці процеси краще на обласному рівні, бо там більше можливостей.